• 12.jpg
  • 1.jpg
  • 2.jpg
  • 4.jpg
  • 14.jpg
  • 9.jpg
  • 8.jpg
  • 11.jpg
  • 5.jpg
  • 3.jpg
  • 10.jpg
  • 7.jpg
  • 6.jpg
  • 13.jpg

Все про березу

drova11Береза (Betula) – основний рід сімейства березових (betulacease) – дводольних листопадних дерев та чагарників. До складу сімейства, крім берези, входить ще 5 родів: граб, хмелеграб, вільха, ліщина і кремастогіна. Береза невибаглива до клімату та ґрунту (переносить багаторічну мерзлоту), стійка до засухи, молоді берізки можна побачити на дахах будинків та старих вежах, якщо там є невеликий шар ґрунту, утворений з куряви, та вітром занесло насіннячко. Береза добре розмножується самосівом. У лісах Чернігівщини, наприклад, галявини дуже швидко заростають березняками.

 

Береза росте майже у всіх природних зонах північної півкулі, найбільша кількість видів – у флорі східних районів Азії та Північної Америки. Багато видів є важливими лісоутворювальними породами й входять до складу змішаних лісів з іншими листяними та хвойними породами. Іноді вони утворюють чисті високостовбурні березові ліси. Однак із часом під покровом наскрізної крони дерев поселяються хвойні породи й формуються березо-ялинкові та березо-листяні ліси. Природний процес зміни березових лісів хвойними триває понад 100 років.
В Україні березові ліси високопродуктивні. П’ятдесятирічні березняки дають запаси деревини до 350 м³ й більше.

Березові ліси стійкі до вітру, невибагливі до родючості ґрунту й менше потерпають ніж низових пожеж, ніж інші ліси.

У березових лісах проводять суцільні лісосічні рубки, іноді поступові рубки для збереження другого ярусу або підростання хвойних. При цільовому вирощуванні сировини для конкретного виробництва проводяться рубки догляду з метою отримання у майбутньому максимальної кількості високоякісної деревини. Вік головної рубки березняків визначається залежно від їх продуктивності й з урахуванням отримання найбільшого виходу потрібної сировини. Оптимальний вік – 55–75 років.

Березовий ліс – джерело сировини для деревообробної, хімічної, паливної та харчової промисловості, база для заготівлі грибів та ягід.
Березові ліси використовуються з рекреаційною метою завдяки їх високій фітонцидності та особливій декоративності.

Як береза росте та розмножується

Термін життя у різних форм та видів від 40 до 150 років. Окремі дерева живуть до 300 років. Цвісти починають з 8–15 років, у лісі – з 20-30 років одночасно з розпусканням листя. Насіння дозріває у липні–вересні, розмножується, переважно, насінням, у культурі – іноді щепленням (цінні форми), менше черенкуванням. Берези видрізняються швидкістю росту: повільно ростуть чагарникові та деякі темношкірі види, більшість білошкірих ростуть швидко. Найінтенсивніший ріст від 10 до 70 років. До 40–50 років у сприятливих умовах дерева можуть сягати 25–30 м.

Селекційна робота проводилася з березою повислою та пухнастою У різновиду берези повислої – карельської берези – відібрана високостовбурна форма, яка має найбільше господарське значення. Розроблена робоча гіпотеза про гормональне походження карельської берези. Підбираючи спеціальні гормони та передаючи їх березі повислій (обробкою насіння або в інший спосіб), можна організувати масове вирощування карельської берези. У берези пухнастої виділений капокорінцевий різновид, який утворює на корінні капи масою до 600 кг.

У лісових культурах загалом використовують березу повислу. Насіння заготовляють наприкінці липня–серпня. У лісовій та лісостеповій зонах кращі строки посіву восени та взимку. Перспективне закладання промислових плантацій карельської берези садінням три-чотири-річних саджанців. Строк вирощування деревини на них – 40–50 років.

Структура деревини

Береза – розсіяносудинна без’ядрова порода. Центральна зона дерева, яке росте, не відрізняється від периферійної ні кольором, ні вмістом води, тому березу відносять до заболонних порід. Деревина біла з жовтуватим або червонуватим відтінком. Річні шари помітні погано. Серцевинні промені дуже вузькі й помітні лише на радіальних розрізах.

Текстура у більшості видів та форм невиразна. Лише деякі види берези повислої (норвезької берези) мають більш-менш багату текстуру. Єдиний різновид з унікальною текстурою – карельська береза; її деревину високо цінують меблярі. Плутане розташування волокон (завилкуватість) створює високі декоративні властивості текстури капів – наростів на стволі та корені берези.

Фізико-механічні властивості

Вологість

Свіжозрізана деревина, в середньому, має 78% вологості (кора – 58%). На відміну від ядрових порід вологість розподілена по перерізу стовбура рівномірно. Для розрахунку процесів висихання та зволоження необхідно знати коефіцієнти вологопровідності.

ологопровідність берези при нормальній температурі приблизно вдвічі нижча, ніж сосни та ялини, що пояснюється вищою щільністю її деревини. Зі зростанням температури вологопровідність підвищується зі збереженням зазначеного співвідношення.

Завдяки невисокій вологопровідності пиломатеріали, отримані з берези, схильні до жолоблення, що вимагає уважного ставлення до організації сушіння.

Береза належить до сильновсихаючих порід. Коефіцієнт всихання її деревини становить:

  • у радіальному напрямі – 0,26– 0,28;
  • у тангенціальному напрямі – 0,31–0,34;
  • об’ємний – 0,54–0,64.

При безпосередньому контакті з водою максимальна вологість деревини берези – 135%, кори – 63%.

Щільність

Основні види берези (повисла, пухнаста, жовта та чорна) належать до порід середньої щільності. Їх середня щільність при 12% вологості 640 кг/м³. У берези ребристої – 685 кг/м³, у берези даурської – 725 кг/м³, у берези залізної – 975 кг/м³.

Деревина основних видів берези достатньо міцна, лише трохи поступається дубу. А береза кам’яна, особливо залізна, міцніша за дуба.

Межа міцності:

  • при статичному згинанні – 109,5 МПа;
  • при розтягуванні вздовж волокон – 136, 5 МПа;
  • при стисканні вздовж волокон – 54 МПа;
  • при розколюванні вздовж радіальної площини – 9,02 МПа;
  • при розколюванні вздовж тангенціальної площини – 10,9 МПа.

Модуль пружності при статичному згинанні – 14,2 Гпа.

Технологічні та експлуатаційні властивості:

  • – ударна в’язкість – 92,9 кДж/м;
  • – торцева – 46,3 Н/мм²;
  • – радіальна – 35,9 мм²
  • – тангенціальна – 32,1 Н/мм².

Стійкість до зношення (стирання) деревини досить висока – така ж як у дуба, тому береза придатна для виробництва паркету. Добрегнеться, її легко обробляти, фарбувати та полірувати (мінімальна висота мікронерівностей 30–60 мкм).

Опір висмикуванню кріплень (цвяхів та шурупів) дещо вищий ніж дуба.

За стійкістю до гниття значно поступається дубу й належить до останнього (п’ятого) класу нестійких порід.

Сфера застосування

Використовується для виробництва лущеного шпону, ДСП та ДВП. Крім того з берези виготовляють паркет, дерев’яні частини для рушниць, токарні вироби, предмети домашнього вжитку. Із деревини карельської берези виготовляють елітні меблі.

При сухій перегонці отримують цінні продукти, які слугують основою для виробництва лаків, формаліну, парфумів. З березових дров отримують деревне вугілля. Березові дрова – цінне паливо з високою теплотворною здатністю. Сажу використовують для виготовлення чорнила та фарб.

Із кори берези отримують дьоготь, берестяні вироби, із коріння плетуть корзини.

Листя та бруньки застосовують у народній медицині як лікувальні засоби – сечогінні, жовчогінні, протиспазматичні, протизапальні, ранозагоювальні, антивірусні, глистогінні й протипаразитні. Березовий сік отримують підсоченням. Для збереження його консервуют, додаючи цукор та лимонну кислоту.

За матерілами Всеукраїнської галузевої газети "Деревообробник"